яблунька
Я́БЛУНЬКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до я́блуня.
Посажу коло хатини На вспомин дружині І яблуньку і грушеньку, На вспомин єдиній! (Т. Шевченко);
Він повільно розплющив очі і радісно вразився: просто над ним, вся в цвіту, розкинулась віттям тендітна яблунька (О. Гончар);
Молоді яблуньки тримають на вітах червонобокі яблука (І. Цюпа);
* У порівн. Неллі розцвіла, як та молода яблунька, що вперше вкривається ніжно-рожевим квітом, і всі любуються нею (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)