1. Словник української мови в 11 томах

яблунька

ЯБЛУ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до я́блуня.

Посажу коло хатини На вспомин дружині І яблуньку і грушеньку, На вспомин єдиній! (Шевч., II, 1963, 374);

Він повільно розплющив очі і радісно вразився: просто над ним, вся в цвіту, розкинулась віттям тендітна яблунька (Гончар, III, 1959, 315);

Молоді яблуньки тримають на вітах червонобокі яблука (Цюпа, Добротворець, 1971, 117);

*У порівн. Неллі розцвіла, як та молода яблунька, що вперше вкривається ніжно-рожевим квітом, і всі любуються нею (Ірчан, II, 1958, 119).

◊ Недале́ко відко́титься я́блучко (я́блуко) від я́блуньки див. відко́чуватися.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. яблунька — [йаблун'ка] -н'кие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -н'ок Орфоепічний словник української мови
  2. яблунька — -и, ж. Зменш.-пестл. до яблуня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. яблунька — Я́БЛУНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до я́блуня. Посажу коло хатини На вспомин дружині І яблуньку і грушеньку, На вспомин єдиній! (Т. Шевченко); Він повільно розплющив очі і радісно вразився: просто над ним, вся в цвіту, розкинулась віттям тендітна яблунька (О. Словник української мови у 20 томах
  4. яблунька — я́блунька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. яблунька — Я́блунька, -ки, -ньці; -ньки, -ньок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. яблунька — Я́блунька, -ки ж. ум. отъ яблуня. Словник української мови Грінченка