яблуння
Я́БЛУННЯ́, я́блуння́, с., збірн., рідко. Яблуневі дерева.
Саме яблуння у садку (Сл. Гр.);
Садок той увесь був заріс вишенням, сливняком і рясними грушами і яб-лунням (Сл. Гр.);
В вікно гілками Простягається яблуння (Вирган, В розп. літа, 1959, 62).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- яблуння — яблуння, с., збірн., рідко. Яблуневі дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
- яблуння — Я́БЛУННЯ́, я́блуння́, с., збірн., рідко. Яблуневі дерева. Саме яблуння у садку (Сл. Б. Грінченка); Садок той увесь був заріс вишенням, сливняком і рясними грушами і яблунням (Сл. Б. Грінченка); В вікно гілками простягається яблуння (І. Вирган). Словник української мови у 20 томах
- яблуння — я́блуння́ іменник середнього роду яблуневі дерева збірн., рідко Орфографічний словник української мови
- яблуння — Яблуння, -ня с. соб. Яблони. Саме яблуння у садку. Черк. у. Садок той увесь був заріс вишенням, сливняком і рясними грушами і яблунням. О. 1862. VIII. 15. Словник української мови Грінченка