яблуневий

ЯБЛУНЕ́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до я́блуня.

Коло діда, на старому яблуневому пні, сидів його давній товариш і побратим Григорій (Довж., І, 1958, 65);

Яблуневе гілля, метляючись, чіплялося за дах (Шиян, Переможці, 1950, 69);

Білий яблуневий цвіт укрив сад, нічого не видно (Десняк, І, 1955, 313);

// Який виділяють плоди та цвіт яблунь (про запах).

— Із Сочі вже? Так скоро? — П’яти днів не добув. Умовив-таки лікарів, що яблуневий дух корисніший для мого організму за морське повітря (Головко, І, 1957, 492);

Теплі яблуневі пахощі хвилями з двох боків ллються на дорогу (Стельмах, На .. землі, 1949, 175);

// Який складається з яблунь, має багато яблунь.

Хати.. тонуть у грушевих та яблуневих садках (Фр., VIII, 1952, 8);

Щовесни білим-біло закипають тут вишневі й яблуневі сади (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 212);

Виходжу в ніч і в листопад, І вже мені осінні хмари Шумлять, мов яблуневий сад (Мал., Звенигора, 1959, 41);

// Зробл. з деревини яблуні.

Яблуневе топорище.

2. у знач. ім. яблуне́ві, вих, мн. Назва групи рослин родини розових, до яких належать яблуня, груша, айва і т. ін.

3. Уживається як складова частина деяких зоологічних назв, термінів.

Яблунева, грушева та сливова плодожерки завдають великої шкоди садівництву (Хлібороб Укр., 5, 1966, 31);

Яблуневий квіткогриз; Яблунева міль.