яблуневий

ЯБЛУНЕ́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до я́блуня.

Коло діда, на старому яблуневому пні, сидів його давній товариш і побратим Григорій (О. Довженко);

Яблуневе гілля, метляючись, чіплялося за дах (А. Шиян);

Білий яблуневий цвіт укрив сад, нічого не видно (О. Десняк);

// Який виділяють плоди та цвіт яблунь (про запах).

– Із Сочі вже? Так скоро? – П'яти днів не добув. Умовив-таки лікарів, що яблуневий дух корисніший для мого організму за морське повітря (А. Головко);

Теплі яблуневі пахощі хвилями з двох боків ллються на дорогу (М. Стельмах);

// Який складається з яблунь, має багато яблунь.

Хати .. тонуть у грушевих та яблуневих садках (І. Франко);

Щовесни білим-біло закипають тут вишневі й яблуневі сади (М. Олійник);

Виходжу в ніч і в листопад, І вже мені осінні хмари Шумлять, мов яблуневий сад (А. Малишко);

// Зробл. з деревини яблуні.

Яблуневе топорище.

2. у знач. ім. яблуне́ві, вих, мн. Назва групи рослин родини розових, до яких належать яблуня, груша, айва і т. ін.

3. Уживається як складова частина деяких зоологічних назв, термінів.

Яблунева, грушева та сливова плодожерки завдають великої шкоди садівництву (з наук. літ.);

Яблуневий квіткогриз; Яблунева міль.