яблуко

Я́БЛУКО, а, с.

1. Плід яблуні (перев. кулястої форми).

Надворі схопився вітер. Яблуні загойдали гілками.. На стіл посипались яблука (Н.-Лев., VII, 1966, 106);

Вздовж виноградників, мов обрамлення, тяглися сади. В них достигали яблука, пізні персики (Томч., Готель.., 1960, 160);

На самім споді тачанки лежали в сіні пахучі яблука (Гончар, III, 1959, 73);

*У порівн. Від ситої їжі стала вона кругла, як яблуко (Донч., V, 1957, 30);

Червонобоким яблуком округлим Скотився день, доспілий і тяжкий (Рильський, І, 1960, 258).

Недале́ко відко́титься я́блуко від я́блуньки (я́блуні) див. відко́чуватися;

Я́блуко ро́збрату див. ро́збрат¹;

Я́блуку ні́де впа́сти — надзвичайно тісно від великого скупчення людей.

Під високим тином, коло сільради, ніде яблуку впасти. Збіглися старі й малі з усього кутка (Кучер, Трудна любов, 1960, 156);

На пероні яблуку ніде впасти від людей, усі прийшли проводжати перших добровольців (Собко, Нам спокій.., 1959, 59).

2. Предмет або плід, що має кулясту форму.

Затамувало віддих усе віче, стежило за князем, а той витримував урочистість миті, поклав руку на яблуко меча (Загреб., Диво, 1968, 431).

Ада́мове я́блуко див. ада́мів;

О́чне я́блуко див. о́чний.

У я́блуках — з круглими темними плямами на шерсті (про масть коней).

Сірий у яблуках колгоспний рисак розмашисто ударив копитом (Збан., Таємниця.., 1971, 492);

Перські в яблуках коні сахнулися від коней білої імператорської масті (Загреб., Диво, 1968, 344).

3. Уживається як складова частина деяких ботанічних назв.

Земляне́ я́блуко:

а) (діал.) гриб трюфель;

б) (заст.) картопля.

Майже сто років російські селяни називали картоплю «земляним яблуком» (Наука.., 8, 1969, 25);

в) (діал.) цикламен.

Поруч з повсюдною назвою рослини — «цикламен» (від грецького слова, що означає «коло»), побутують і такі: «земляні яблука», «свиняча картопля», «земляні каштани» (Знання.., 1, 1974, 29);

Ра́йські я́блука див. ра́йський.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. яблуко — П. кулясте <�сферичне> тіло, (очне) сфера, куля, жм. банька, яблучко, ід. ЯБЛУКО НЕЗГОДИ, кістка незгоди, ім. ЯБЛУНЯ, яблунька, зб. яблуння Словник синонімів Караванського
  2. яблуко — -а, с. 1》 Плід яблуні (перев. кулястої форми). Яблуко розбрату перен. — предмет суперечок, причина ворогування. 2》 Предмет або плід, що має кулясту форму. У яблуках — з круглими плямами на шерсті (про масть коней). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. яблуко — Я́БЛУКО, а, с. 1. Плід яблуні (перев. кулястої форми). Надворі схопився вітер. Яблуні загойдали гілками .. На стіл посипались яблука (І. Нечуй-Левицький); Вздовж виноградників, мов обрамлення, тяглися сади. В них достигали яблука, пізні персики (М. Словник української мови у 20 томах
  4. яблуко — я́блуко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  5. яблуко — А, ч., комп. Комп'ютери фірми «Apple». У нас є пару яблук для дизайнерів, але вони старі і їх давно треба було б а перейди ти. Словник сучасного українського сленгу
  6. яблуко — го́лці (я́блуку, я́блукові) ні́де впа́сти. 1. Дуже багато людей, надзвичайно людно. — В дворі упасти голці ніде — Всі нетутешні, всі чужі (М. Руденко); На Трибратській галявині ніде яблукові впасти. На дерев’яному помості витинає духовик (М. Рудь). Фразеологічний словник української мови
  7. яблуко — Я́блуко, -ка, -ку, на я́блуці, по я́блуку; я́блука, я́блук. Дво́є я́блук; три я́блука і три я́блуці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. яблуко — 1. Завершення бані, намету або ліхтарика у християнській церкві, яке формою нагадує яблуко і встановлюється під хрестом. Нерідко виконується позолоченим. 2. Сфера під ангелом або прапором у вінчанні башти або шпиля на громадській споруді. Архітектура і монументальне мистецтво
  9. яблуко — Я́блуко, -ка с. 1) Яблоко. Сушаться на сонці грушки й яблука на тичках тоненьких. МВ. ІІ. 36. 2) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 200. ум. я́блучко. Було личко, як яблучко, стало — як ожина. Мет. 253. Словник української мови Грінченка