яблуко

Я́БЛУКО, а, с.

1. Плід яблуні (перев. кулястої форми).

Надворі схопився вітер. Яблуні загойдали гілками .. На стіл посипались яблука (І. Нечуй-Левицький);

Вздовж виноградників, мов обрамлення, тяглися сади. В них достигали яблука, пізні персики (М. Томчаній);

На самім споді тачанки лежали в сіні пахучі яблука (О. Гончар);

* У порівн. Від ситої їжі стала вона кругла, як яблуко (О. Донченко);

Червонобоким яблуком округлим Скотився день, доспілий і тяжкий (М. Рильський).

2. Предмет або плід, що має кулясту форму.

Затамувало віддих усе віче, стежило за князем, а той витримував урочистість миті, поклав руку на яблуко меча (П. Загребельний).

3. Уживається як складова частина деяких ботанічних назв.

4. Рід орнаменту на писанці.

△ (1) Ада́мове я́блуко, анат. – випнута хрящова частина гортані.

На тонкуватій шиї шарніром рухається адамове яблуко (М. Стельмах);

(2) Земляне́ я́блуко:

а) (діал.) гриб трюфель;

б) (заст.) картопля.

Майже сто років російські селяни називали картоплю “земляним яблуком” (з наук.-попул. літ.);

в) (діал.) цикламен.

Поруч з повсюдною назвою рослини – “цикламен” (від грецького слова, що означає “коло”), побутують і такі: “земляні яблука”, “свиняча картопля”, “земляні каштани” (з наук.-попул. літ.);

(3) О́чне я́блуко, анат. – кулясте тіло, що містить у собі світлозаломлювальний апарат ока й розгалуження зорового нерва.

Орган зору складається з очного яблука і допоміжних апаратів: м'язів, слізних залоз, повік з віями, брів (з навч. літ.);

Очі у вовків світяться тому, що дно очних яблук у них всіяне дрібними кришталиками солі, які відбивають навіть найслабше світло (з наук.-попул. літ.);

Драпак більше ні в кого не стрічав таких очей. Вони білі, на перший взір здається, що очні яблука .. позатягали більма (Ю. Мушкетик);

(4) Ра́йські я́блука – яблучка жовто-червоного кольору.

Посеред саду старезна яблуня, всипана райськими яблуками, аж гілля кіллям підважені (С. Васильченко).

◇ [І] го́лці (я́блуку, я́блукові, рідше ма́ковому зе́рну́ (ма́ковій зерни́ні)) ні́де впа́сти див. упа́сти¹;

(5) На ви́нне я́блуко, зі сл. збитий, збити і т. ін. – дуже сильно, надзвичайно.

Не раз лежу на холодному бетоні, збита на винне яблуко, та й прошу у Бога смерті (М. Андрусяк);

Петруся схопили й збили на винне яблуко (М. Андрусяк);

– Я йому всі кості поторощу! – кричав пан, вимахуючи здоровим костуром. – Я його на винне яблуко зіб'ю! (Б. Лепкий);

Я отямився посеред вечора як посеред моря. Лежав у рiвчаку, мокрий увесь, збитий на винне яблуко (Р. Федорів);

(6) Тако́го, що на вербі́ гру́ші, а на сосні́ я́блука росту́ть (д) див. гру́ша;

(7) У я́блуках – з круглими темними плямами на шерсті (про масть коней).

Сірий у яблуках рисак розмашисто ударив копитом (Ю. Збанацький);

Перські в яблуках коні сахнулися від коней білої імператорської масті (П. Загребельний);

(8) Я́блуко ро́збрату (чвар), книжн. – причина ворожнечі, суперечок, незгод між ким-небудь.

– Який же ви талісман на щастя, Марто? – посміхнувся Коваль, кинувши в бік обох Комаренків: – Ви справжнє яблуко розбрату, не встигли прийти, а вже викликали цілий бунт (В. Собко);

Дуже вже гарною родиться дівчина, коли стає яблуком розбрату (В. Минко);

Єдиним яблуком чвар, коли так можна висловитися в даному випадку, між Самусями й Щусями було глинище, зване Карповим яром (П. Загребельний).