1. Словник української мови у 20 томах

яблуння

Я́БЛУННЯ́, я́блуння́, с., збірн., рідко.

Яблуневі дерева.

Саме яблуння у садку (Сл. Б. Грінченка);

Садок той увесь був заріс вишенням, сливняком і рясними грушами і яблунням (Сл. Б. Грінченка);

В вікно гілками простягається яблуння (І. Вирган).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. яблуння — яблуння, с., збірн., рідко. Яблуневі дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. яблуння — я́блуння́ іменник середнього роду яблуневі дерева збірн., рідко Орфографічний словник української мови
  3. яблуння — Я́БЛУННЯ́, я́блуння́, с., збірн., рідко. Яблуневі дерева. Саме яблуння у садку (Сл. Гр.); Садок той увесь був заріс вишенням, сливняком і рясними грушами і яб-лунням (Сл. Гр.); В вікно гілками Простягається яблуння (Вирган, В розп. літа, 1959, 62). Словник української мови в 11 томах
  4. яблуння — Яблуння, -ня с. соб. Яблони. Саме яблуння у садку. Черк. у. Садок той увесь був заріс вишенням, сливняком і рясними грушами і яблунням. О. 1862. VIII. 15. Словник української мови Грінченка