яв
ЯВ, у, ч.
Те саме, що ява́.
Тут Турн без пам'яті схватився, Стояв, як в землю вритий стовп; Од злості, з хмелю ввесь трусився І сна [сну] од яву не розчовп (І. Котляревський);
Ніч за вікнами зимова. Ніч мов сон, і сон мов яв (В. Сосюра);
З ординаторської чоловічого відділення Ігор вийшов з таким почуттям, неначе опинився в чудернацькому світі, де не існує чіткої грані між явом і сновиддям (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)