явка
Я́ВКА, и, ж.
1. Прихід, прибуття куди-небудь (перев. за офіційним розпорядженням, потребою і т. ін.).
Абу-Раземові оголосили вже і день явки до війська (Іван Ле).
2. Конспіративна зустріч.
Увечері повинна була відбутися явка. Королюка для цього викликали в місто, і в хаті Трохима Марковича він чекав умовленої зустрічі... (В. Петльований);
// Місце, приміщення, де відбувається або має відбутися така зустріч.
У нього була за німців головна явка по Києву для підпільників і партизанів, він знав багато більше, ніж розповідав (Ю. Яновський);
– Моє завдання привести тебе на явку (П. Козланюк);
// Адреса, якісь дані про місце, час і т. ін. такої зустрічі.
Явки, посвідчення, гроші – залишилися у товаришів (В. Еллан-Блакитний);
Він приїхав у Київ, маючи явку до Мельникова (Ф. Бурлака).
△ (1) Я́вка з пови́нною – особистий добровільний прихід особи до компетентного державного органу із заявою про вчинення нею злочину.
Словник української мови (СУМ-20)