явлений
ЯВЛЕ́НИЙ, ЯВЛЕ́ННИЙ, а, е, церк.
Чудодійний.
З явленою іконою трапилась неприємна оказія: на неї почав претендувати піп з другої парафії .. на тій підставі, що вона колись стояла в цій церкві (С. Васильченко);
[Роман:] Не вмістяться зоряні мрії одвічні ні в мудрості чисел, ні в чуді явленнім (О. Левада);
// у знач. ім. явле́ний, явле́нний, ного, ч.; явле́на, явле́нна, ної, ж. Чудодійна ікона.
Будем, брате, З багряниць онучі драти, Люльки з кадил закуряти, Явленними піч топити, А кропилом будем, брате, Нову хату вимітати! (Т. Шевченко).
Я́ВЛЕНИЙ, а, е, заст.
Який з'явився перед кимсь, чимсь.
Ти [мати] вся – жага, ти вся – горіння, Ти – лук, стріла і тетива [тятива], Століттям явлене видіння, Моя зірнице світова! (М. Рильський);
// я́влено, безос. пред. Заявлено.
Старший брат Ігнатів помер, чумакуючи, в дорозі, і про те ніде не явлено і не записано (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)