ягдташ
ЯГДТА́Ш, а́, ч.
Мисливська сумка для дичини й дрібного звіра.
З підперезаного величезного живота звисав важкий ягдташ, повний дичини (О. Довженко);
Сашко підтягнув на плечі набряклий ремінь ягдташа (О. Десняк);
З двостволками і ягдташами за плечима ми йшли стежкою край степового шляху (О. Донченко);
* Образно. На вулиці, в дорозі, в гостях .. прицілювався [П. К. Саксаганський] своїм гострим оком – постріл, і в ягдташі його пам'яті вже зберігається цікавий, потрібний йому жест, вираз обличчя, інтонація (Ю. Мартич).
Словник української мови (СУМ-20)