ягничка
ЯГНИ́ЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до ягни́ця.
Він .. почав розсівать по царинці попіл од учорашньої ватри, аби корови та вівці, що будуть тут пастись, пишно плодились, щоб кожна ягничка чинила по двоє... (М. Коцюбинський);
“Горда та пишна оця дочка славного Замойського! Але ця гордовитість мені подобається. Не люблю я тих смирних паннів ягничок”, – подумав Єремія (І. Нечуй-Левицький);
* У порівн. Як у селі з'явився матрос Ярошенко, дівчину наче підмінило. Присмирніла, мов ягничка, змарніла, втратила сон і свою хвалену гордість (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)