ягня
ЯГНЯ́, ня́ти, с.
1. Маля вівці (у 1 знач.).
Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки – Напитися водички (Л. Глібов);
В садочку темному ягнята Удень пасуться (Т. Шевченко);
Старий чабан кинувся до ягняти, взяв його на руки, приніс, поклав до вівці (О. Гончар);
* У порівн. Маленьке сільце Босівка. Невеличкі біленькі хатки його, окутані садками та левадами, розбіглись по пригорку, мов білі ягнята по зеленому полю (М. Коцюбинський);
[Xмара:] Перед нею боцман ставав тихим, мов ягня (О. Корнійчук).
2. перен., зневажл. Про покірну, лякливу людину.
[Пилип:] Гляди ж мені, не упусти такого жениха, як Никодим .. Та тебе не треба вчить, закрутиш хоч кого, а він до того ще й ягня (І. Карпенко-Карий).
Словник української мови (СУМ-20)