ягнячий
ЯГНЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до ягня́.
Хлопці на вулиці грали в бабки. Ягнячі маслаки по два стояли на землі, як старенькі бабусі (П. Панч);
// Зробл., пошитий із шкури ягняти.
Сива шапка, сива шапка, А пояс ягнячий, – Ой як вийдеш на вулицю, То й погляд собачий! (з народної пісні);
Там усе у ягнячих свитках та вибійчаних штанях, і літом у шапках; а тут – у сукняних чумарках, у китаєвих штанях (Панас Мирний).
2. перен., розм. Який певними рисами, особливостями нагадує ягня або щось властиве йому.
Бодай той лев сьогодні вас пожер одразу всіх, як маєте ви скніти в покірності ягнячій! (Леся Українка);
– Так, кажете, вам не колють очей минулим? – Господар повів плечима: – А чим колоти? – відкинув голову і подивився на Гульку таким ягнячим поглядом, що коли б Гулька не був Гулькою, то неодмінно повірив би в щирість того здивування (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)