яд
ЯД, я́ду, ч., рідко.
Те саме, що отру́та.
Приїхали [судові]; ножі беруть, І генерала розчиняють, І яд находять в животі (Т. Шевченко);
Хто бачив на світі троянду без терня і мед без бджолиного яду (А. Кримський);
* Образно. Ні зради яд, ні танки, ні гармати не допоможуть ворогу в бою, коли на нас він рушить, щоб зламати Вітчизну сонячну мою (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)