яд
ЯД, я́ду, ч., рідко. Те саме, що отру́та.
Приїхали [судові]; ножі беруть, І генерала розчиняють, І яд находять в животі (Шевч., II, 1953, 225);
Хто бачив на світі троянду без терня і мед без бджолиного яду (Крим., Вибр., 1965, 290);
Ні зради яд, ні танки, ні гармати не допоможуть ворогу в бою, коли на нас він рушить, щоб зламати Вітчизну сонячну мою (Сос., II, 1958, 36).
Словник української мови (СУМ-11)