ядушливий
ЯДУ́ШЛИВИЙ, а, е.
1. Який хворіє на ядуху.
Ядушливий Семен “показував” жінці .. всю, скільки мав, свою силу (Леся Українка);
Вона все частіше погукувала на нього грубим, зухвалим баском, що клекотів у ній, наче задуха в ядушливого курія (В. Кучер);
* Образно. Нараз на правій стороні затуркотів ядушливий кулемет (Я. Качура);
// Який буває у хворого на ядуху (про голос, кашель тощо).
– Тату, тату, а де ви-те? – А чого тобі? – озвався ядушливий голос з кутка (Леся Українка);
Вони бавилися магнітофоном .. Левко не знав, що говорити в мікрофон, і найкраще записався неждано настиглий його ядушливий кашель (І. Драч).
2. перен. Уїдливий, дошкульний (про слова, вислови і т. ін.).
Біжить Марія понад ставком додому, а в ушах дзвенять ядушливі, люті слова (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)