якобінець
ЯКОБІ́НЕЦЬ, нця, ч.
1. Представник революційно-демократичних верств Великої французької революції ст.; член якобінського клубу.
Якобінці 1793 року були представниками найреволюційнішого класу XVIII століття, міської й сільської бідноти (з наук.-попул. літ.);
Робесп'єр, вождь якобінців, дякував Жан-Жаку Руссо за те, що той навчив його пізнавати самого себе (П. Тичина).
2. перен., заст. Людина революційних, лівих політичних переконань; вільнодумець.
Батько мій, та й дід по матері, були, як майже всі освітніші росіяни початку XIX в., скорше всього якобінцями, держались якоїсь мішанини республіканства з цезаризмом (М. Драгоманов);
– Крамольники і якобінці довели до того, що наші кріпаки стали голови піднімати (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)