яловіти
Я́ЛОВІТИ, іє, недок.
1. Бути яловою (у 1 знач.).
За рік-два не впізнати артілі .. Корови не в кізяках і не яловіють, коні весело іржуть (Остап Вишня).
2. Залишатися не зораною, не обробитися (про землю).
Стеблилася редька, сизо маячила над городом осокувата кукурудза, а побіля меж, де земля яловіла, нахабно об'являвся луг, виславши наперед митлицю, пахучу чаполоч, молочай та мишачий горошок (В. Дрозд);
Нема нічого кращого для хлібороба, як мир і спокій. Тоді не яловіє земля, не заростає бур'янами, не калічать її вирви бомб та снарядів, солдатські шанці та гусенеці танків (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)