ялівник
ЯЛІВНИ́К¹, а́, ч.
1. збірн. Молода худоба, яка ще не дає приплоду.
Він уже від півгодини гойкав по лузі на корови й ялівник, відганяючи їх на толоку (Л. Мартович);
[Семен:] Як був ще за підпасича біля панського ялівника, то як приженем було ялівник на тирло, то я як улізу в ставок та плаваю аж до полудня... (М. Кропивницький);
На гірських пасовищах для ялівника великої рогатої худоби не споруджували ніяких будівель і не прив'язували тварин, на ніч пастухи розкладали вогнище, і худоба ночувала навколо нього під смереками (з газ.).
2. Загорода або хлів для худоби; кошара.
Коли .. Кречуниха .. теля .. затягнула до ялівника, тоді встав Юра з-під вориння і став іти дальше (Марко Черемшина).
ЯЛІВНИ́К², а, ч.
1. збірн. Ялівцевий ліс, гай, чагарник.
2. Те саме, що яліве́ць.
Пагони ялівника набрали темно-зеленого кольору (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)