ямб
ЯМБ, а, ч.
У силабо-тонічному віршуванні – двоскладова стопа з наголосом на другому складі, напр.: Цвіте́ й гуде́ земля́, і се́рце по́вне вще́рть (М. Рильський).
Форма поезії Грабовського різноманітна. Він вживає різні віршові розміри: ямб, хорей, дактиль, амфібрахій та ін (з наук. літ.);
Читаючи драматичні поеми Лесі Українки чи її ж “Камінного господаря”, раз у раз чуєш ніби відгук сталевих і оксамитних воднораз ямбів Пушкіна, відгук його “маленьких трагедій” (М. Рильський);
Де [Р. Бернс], осяяний видінням Прийдешніх, неминучих літ, І крок, мов ямб, чітким дзвенінням Квадратний міряє граніт (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)