ямб
ЯМБ, а, ч. У силабо-тонічному віршуванні — двоскладова стопа з наголосом на другому складі (Зѕў), нанр.: Нас во́|ля Па́р|тії|єдна́ (Сосюра).
Форма поезії Грабовського різноманітна. Він вживає різні віршові розміри: ямб, хорей, дактиль, амфібрахій та ін. (Укр. літ., 9, 1957, 177);
Читаючи драматичні поеми Лесі Українки чи її ж «Камінного господаря», раз у раз чуєш ніби відгук сталевих і оксамитних воднораз ямбів Пушкіна, відгук його «маленьких трагедій» (Рильський, IX, 1962, 130);
*У порівн. Іде [Р. Бернс], осяяний видінням Прийдешніх, неминучих літ, І крок, мов ямб, чітким дзвенінням Квадратний міряє граніт (Бажан, Роки, 1957, 207).
Словник української мови (СУМ-11)