ярка
Я́РКА, и, ж.
Молода вівця, яка ще не ягнилася; бирка.
– Ой на тобі, дівчинонько, ще й семеро овець. Ще й семеро овець і восьмую ярку (П. Чубинський);
Від світанку до смеркання стригла вона ярок і баранів, які лежали перед нею зі зв'язаними ногами (З. Тулуб);
Оглядали [гості] все усюди: І який у полі колос, Чи тонкий у ярки волос (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)