ярка
Я́РКА, и, ж. Молода вівця, яка ще не ягнилася.
— Ой на тобі, дівчинонько, ще й семеро овець. Ще й семеро овець і восьмую ярку (Чуб., V, 1874, 866);
Від світанку до смеркання стригла вона ярок і баранів, які лежали перед нею зі зв’язаними ногами (Тулуб, В степу.., 1964, 145).
Словник української мови (СУМ-11)