ярко

Я́РКО, розм.

Присл. до ярки́й.

Сонце ярко світило (Г. Хоткевич);

Проходять [у “Бориславських оповіданнях”] живі люди, ярко змальовані, в світлі тонкого психологічного аналізу (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. ярко — розм. Присл. до яркий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. ярко — Я́РКО, розм. Присл. до ярки́й. Сонце ярко світило (Хотк., II, 1966, 64); Проходять [у «Бориславських оповіданнях»] живі люди, ярко змальовані, в світлі тонкого психологічного аналізу (Коцюб., III, 1956, 38).  Словник української мови в 11 томах