ярмарковий
ЯРМАРКО́ВИЙ, а, е.
Прикм. до я́рмарок.
В ярмаркові дні до канатів і гаків [гойдалки] чіплялося два збиті з дощок човни з виточеними жіночими погруддями на носах (Ю. Смолич);
За півгодини Шмалько повернувся до корчми, біля якої зібрався весь ярмарковий люд (С. Добровольський);
Через ярмаркових людей – то з Говтви, то з Решетилівки, то з Турбаїв – все частіше докочувались про Каховку різні чутки (О. Гончар);
Нині в селі .. є загальноосвітня школа, збудована на колишній ярмарковій площі (І. Цюпа);
// у знач. ім. ярмарко́вий, вого, ч. Той, хто продає або купує на ярмарку.
З усіх гір, з усіх плаїв, усіми стежками йшли, їхали, неначе річками плили, ярмаркові (І. Франко);
Вивіз циган на ярмарок Коня продавати... Посходились ярмаркові, Стали оглядати... (С. Руданський);
// Який буває на ярмарку, власт. ярмаркові.
Галас і гамір ярмарковий спалахують з новим завзяттям (Ю. Яновський);
Їхній віз протиснувся крізь ярмаркову штовханину до рундуків, здебільшого порожніх, зупинився біля одного з них, з червоним дашком (В. Земляк).
Словник української мови (СУМ-20)