ярміс
ЯРМІ́С, у, ч., діал.
Спосіб (у 1 знач.).
Коли ж і Падалка не знайомий з Річицьким, то тоді вже знайду ярміс сам передати йому Вашого портрета (Панас Мирний);
Демид, дуже зацікавившись цим гарненьким дівчам, прибрав інший ярміс і став поводитись так, мов зовсім її не поміча (Б. Грінченко);
// Вихід із скрутного становища.
– Наші шаблі, батьку, пощербилися, а пістолі не крешуть. Коли б наша старшина не так запаніла, то ми б знайшли ярміс (С. Добровольський);
// Привід (у 1 знач.), зачіпка.
– А вони вже знайшли ярмис [ярміс] для балачки (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)