яруга
ЯРУ́ГА, и, ж.
Глибокий, великий яр.
Довбущуки не боялися зблудити в крутих яругах і темних лісах (І. Франко);
[Назар:] Батьку, яка ж то земля? Глина, горби та яруги. Колосок колоска не сягне. А сад ростиме (М. Зарудний);
Оксен зрозумів, що степом продертися не вдасться, і завів своїх людей у порослу хащами глибоку яругу (Григорій Тютюнник);
Хвощі – старовинне козацьке село. Річка, грізні, порослі лісами яруги, жахні болота окреслили навколо нього непрохідне коло, перетинали шлях ворогам (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)