ярітися
ЯРІ́ТИСЯ, і́ється. недок.
Те саме, що ярі́ти¹.
Були темно; тільки десь-десь на шпилях горбів або на стрімких берегах ярівся сніг синюватим фосфоричним блиском (І. Франко);
Мухтаров відхилився до вікна, за яким уже ярівся ранок (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)