ясен
Я́СЕН².
Я́СЕН, а, Я́СЕНЬ, я, ч.
Високе дерево родини маслинових з перистим листям і міцною деревиною, яку використовують на різні вироби.
Ще треті півні не співали, Ніхто нігде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко);
Обголені з листя каштани, ясені підносили свої сірі гілляки до сірого неба (І. Франко);
На Кримських і Карпатських горах ростуть дуб, ясен, граб, смерека, липа, сосни (І. Цюпа);
* Образно. Два серця трепетні, високі два уми [Горький і Коцюбинський] – Широковітий дуб і ясен тонколистий – Не слави марної, не ситої користі Вони, страждаючи, шукали між людьми (М. Рильський);
* У порівн. Ой виростеш, сину, За півчварта року, Як княжа дитина, Як ясен високий (Т. Шевченко);
* Образно. * У порівн. Під великим срібнокорим ясенем стареча рука погладила обстрижену “під місочку” біловолосу голівку Панасового внучка (Н. Королева).
Словник української мови (СУМ-20)