ясно-духий

Я́СНО-ДУ́ХИЙ, а, е.

Який чинить добро; чистий душею.

– Світ палится, бо він живе, – сказав Петро. – Ти правий, князю: велика боротьба в ньому точиться: добро зі злом змагається, темрява зі світлом. Що ж було би із тим світлом, коли б усі ясно-духі, всі хто добро чинить, відреклися від нього? (Валерій Шевчук).