ясокір
ЯСОКІ́Р, ко́ра, ч., діал.
Осокір.
Межи білих хаток цвіте й вишня рясна, й тонковерха тополя пахучим листом шелестить..; гіллястий ясокір буяє (Марко Вовчок);
* У порівн. З виду був він ще доволі молодий: високий, рівний, як ясокір, з чорними довгими кучерями (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)