єдинородний
ЄДИНОРО́ДНИЙ, а, е, заст.
Єдиний у батьків (про дітей).
Бог є вашим найліпшим приятелем, Іванку; Він так любить людей своїх, що віддав їм на розп'яття Сина Свого єдинородного (С. Процюк);
Син Божий прийняв на себе людськість, зробив віруючих чадами Божими і явив славу Свою, як славу Єдинородного Сина Божого, сповненого благодаті й істини (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)