ідолопоклонницький
ІДОЛОПОКЛО́ННИЦЬКИЙ, а, е.
Стос. до ідолопоклонника; язичницький.
Римський аскетизм, як і будь-який язичницький, був безплідний, як і сама ідолопоклонницька релігія (з наук. літ.);
Римське судочинство передбачало здійснення ідолопоклонницької церемонії – куріння фіміаму богині правосуддя Феміді (з навч. літ.);
Після збудування Вавилонської вежі ідолопоклонницьке людство почало розходитися в різні краї світу, творити цивілізації, часто ворожі між собою (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)