ізооктан

ІЗООКТА́Н, у, ч., хім.

Насичений вуглеводень, прозора безбарвна рідина з запахом бензину.

Ізооктан застосовують як домішку у виробництві бензинів для підвищення їхніх антидетонаційних властивостей, а також як розчинник (з наук. літ.);

Змішуючи ізооктан із гептаном, одержують рідини з певним октановим числом (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. ізооктан — ізоокта́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ізооктан — -у, ч. Насичений вуглеводень, що застосовується для підвищення антидетонаційної стійкості палив і як еталонне паливо (октанове число – 100).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ізооктан — ізоокта́н (від ізо... і октан) насичений вуглеводень; прозора безбарвна рідина з запахом бензину. Застосовують у виробництві авіаційних бензинів, як еталонне (див. еталон) паливо тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука