Словник української мови у 20 томах

ізотаха

ІЗОТА́ХА, и, ж., метеор.

Ізолінія однакових швидкостей (вітру, водного потоку і т. ін.).

В ізотахах швидкості різного руху мають однакове значення (з наук.-попул. літ.);

Здебільшого ізотахи мають вигляд плавних кривих, що не замикаються в межах водного перерізу (з навч. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)