ікебана
ІКЕБА́НА, и, ж.
1. Мистецтво складання з квітів, рослин, гілок букетів, художніх композицій за правилами, що виникли в Японії.
Займаючись ікебаною, людина вчиться бачити красу в простоті та природності (з наук.-попул. літ.);
У побуті японців дуже поширене традиційне мистецтво складання букетів та розставляння квітів і гілок у вазах – ікебана (з навч. літ.).
2. Букет, композиція, складені з використанням прийомів такого мистецтва.
Ікебани дуже витончені, навіть скромні, але мають внутрішню силу, яка виявляється не в кількості яскравих квітів, а в гармонії форм і кольорів (з наук.-попул. літ.);
Право вирішити, як прикрашати кабінет, належить господарю. Проте дизайнери радять не забувати про оригінальні композиції із живими рослинами та ікебани, годинники, каміни, акваріуми (із журн.);
У Музеї Богдана та Варвари Ханенків у Києві відбулася виставка ікебани (з газ.);
* Образно. Ікебана національного характеру складається не з однієї квітки, її гармонійно та достойно витворюють і всі інші квіти (Є. Гуцало);
* У порівн. Бо наша мова – не забава – то ж помовчімо, помовчім... Хай, мов японська ікебана, цвітуть у смерку два плачі (І. Калинець).
Словник української мови (СУМ-20)