іллокутивно

ІЛЛОКУТИ́ВНО, лінгв.

Присл. до іллокути́вний.

Відмова є протидією на ініціальне іллокутивно визначене висловлювання в секвенції мовленнєвих процесів (з наук. літ.);

Завдяки своєму іллокутивному потенціалу прислів'я може включатися в ієрархічно та іллокутивно зумовлену послідовність мовленнєвих актів (з наук. літ.).