імплікатура

ІМПЛІКАТУ́РА, и, ж., лінгв.

Небуквальна частина значення тексту, коли інформація міститься в тексті приховано, а не виражається явно (адресат робить висновок сам); те, що малося на увазі (на противагу тому, що було сказано).

Імплікатура є інструментом розуміння небуквального смислу, того, що мається на увазі, на що натякається (з наук. літ.);

Розуміння імплікатури саме так, як того хотів мовець, залежить від розуміння мовленнєвої ситуації та світу слухача самим мовцем (з наук. літ.);

За допомогою імплікатури можна принизити товари конкурентів. Наприклад, із фрази “Вікна, з яких не дме” випливає, що з вікон інших фірм дме (з наук.-попул. літ.);

Поняття імплікатури було введено Г. Грайсом у 1980-х роках (з навч. літ.).