імпліцитно
ІМПЛІЦИ́ТНО, книжн.
Присл. до імпліци́тний; протилежне експліцитно.
Система текстових засобів дає можливість експліцитно або імпліцитно створити позитивне або негативне бачення світу, а також взагалі спотворити його бачення (з наук. літ.);
Люди імпліцитно звертаються до універсальних норм, які впорядковують їхню мовну поведінку (з навч. літ.);
Розповідь у “Художнику” Т. Шевченка розгортається в кількох хронологічних координатах: події, які безпосередньо описуються, стосуються минулого, а імпліцитно в тексті присутня передісторія цих подій (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)