індемнітет
ІНДЕМНІТЕ́Т, у, ч.
1. політ. Положення про свободу виступів і голосування в парламенті, на підставі якого не допускається притягнення депутата до відповідальності за його парламентську діяльність.
У своїй діяльності депутатові гарантовано індемнітет, який дозволяє йому виступати з будь-якими ініціативами та брати участь у різних дискусіях, не несучи прямої відповідальності за них (крім наклепу та особистої образи) (із журн.);
Депутатський індемнітет.
2. фін., юр. У міжнародному праві – відшкодування втрат; компенсація.
Зловживання індемнітетом, так само як і будь-яким іншим правом, обмежено напрацьованими основами міжнародного права (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)