інклюзивний
ІНКЛЮЗИ́ВНИЙ, а, е.
1. лінгв. Прикм. до інклюзи́в.
У сучасній літературній мові поширена інклюзивна адресантність, коли адресант включає себе до кола адресатів (з наук.-попул. літ.);
Інклюзивні форми дієслівної особи виявлють своє особливе навантаження в діалоговій організації, коли мовець наближує слухачів до себе, включає їх як учасників мовлення (з публіц. літ.);
Інклюзивний займенник.
2. книжн. Який включає в себе, містить у собі особливості застосування.
Інклюзивний дизайн призначений усунути будь-які бар'єри, що перешкоджають людям вільно рухатися, чути, бачити і спілкуватися (з наук.-попул. літ.);
У Комітеті Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів регулярно відбуваються круглі столи щодо формування інклюзивної політики в освітній сфері (з публіц. літ.);
Учасники наради запропонували доволі широку, інклюзивну концепцію самого поняття кіно про права людини (із журн.);
Професіонали в галузі комунікації, що практикують інклюзивний стиль керівництва, мають високий рівень задоволення та впливу у своїх організаціях (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)