іносказання

ІНОСКАЗА́ННЯ, я, с.

Те саме, що інакомо́влення.

Якщо в нас істина – іносказання, Навіщо, серце, всі твої терзання? Змирися з долею! (В. Мисик);

– Як це можливо? Якась філософська загадка. Чи іносказання? – Я ж кажу – пізніше збагнеш (О. Бердник);

Якщо мати на увазі іносказання, властиве чи не кожному поетичному образові взагалі, то й на передньому, і на задньому плані глібовської байки перебуває наголос на зв'язку з реальною дійсністю, життєвими обставинами (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. іносказання — • іносказання - худож. прийом, що полягає в означенні одного явища чи предмета через називання іншого на основі їх подібності. І. в широкому розумінні — один з гол. механізмів творення худож. образу. До І.  Українська літературна енциклопедія
2. іносказання — -я, с. Вираз, що містить у собі прихований зміст.  Великий тлумачний словник сучасної мови