Словник української мови у 20 томах

інтервокальний

ІНТЕРВОКА́ЛЬНИЙ, а, е, лінгв.

Про звук, який знаходиться між двома голосними звуками.

Питання про те, від яких зовнішніх чинників залежить набуття дзвінкості інтервокальними глухими проривними й спірантами, що наявне в багатьох мовах, кожне покоління мовознавців прагне осмислити по-новому (з наук. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. інтервокальний — інтервока́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. інтервокальний — -а, -е, лінгв.: Інтервокальний звук — звук між двома голосними.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. інтервокальний — інтервока́льний (від інтер... і вокальний) мовозн. звук між двома голосними.  Словник іншомовних слів Мельничука