інтермісія
ІНТЕРМІ́СІЯ, ї, ж., вет., мед.
Безсимптомний період перебігу хронічного захворювання.
За гіперемії пульпи інтермісія може тривати 12–24 години (з навч. літ.);
Інтермісія серцевих нападів має діагностуватися ритмово (із журн.);
// Стан між двома нападами психозу з характерним повним відновленням психічної діяльності.
Напади психічного розладу зазвичай розділені періодами повного психічного здоров'я (інтермісії) пацієнта (з наук. літ.);
Феномен тимчасового повного видужання (інтермісії) виникає після 4-ї або 5-ї процедури, у другій половині фази чи приступу настає обрив депресії (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)