інтернатівець

ІНТЕРНА́ТІВЕЦЬ, вця, ч., розм.

Учень інтернату (у 2 знач.).

Їдальня поступово порожніла. Інтернатівці не любили марно засиджуватися .. біля столу (Ю. Збанацький);

Ці діти скривджені долею: у багатьох із них немає батьків, у декотрих – матерів, є й такі, в яких – ні батька, ні матері, а єдино рідними для них зосталися бабуся чи дідусь. І це ще нічого, бо ж кільканадцять інтернатівців, котрі взагалі нікого з рідних не мають (Є. Доломан);

Інтернатівці зажди радо допомагають усім постраждалим (із журн.);

Піщанобрідські інтернатівці допоможуть лелекам перезимувати (з газ.).