інтероцепція
ІНТЕРОЦЕ́ПЦІЯ, ї, ж., фізл.
Сприйняття центральною нервовою системою імпульсів від внутрішніх органів.
Сукупність спеціальних рецепторів, розміщених у внутрішніх органах, напрямних шляхів і відділів центральної нервової системи, що сприймають збудження від таких рецепторів до кори головного мозку включно, утворює цілісну інтероцепцію (з наук. літ.);
Інтероцепція є однією з форм взаємодії між зовнішнім і внутрішнім середовищами організму (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)