інтероцепція

ІНТЕРОЦЕ́ПЦІЯ, ї, ж., фізл.

Сприйняття центральною нервовою системою імпульсів від внутрішніх органів.

Сукупність спеціальних рецепторів, розміщених у внутрішніх органах, напрямних шляхів і відділів центральної нервової системи, що сприймають збудження від таких рецепторів до кори головного мозку включно, утворює цілісну інтероцепцію (з наук. літ.);

Інтероцепція є однією з форм взаємодії між зовнішнім і внутрішнім середовищами організму (з навч. літ.).