інтроверсія

ІНТРОВЕ́РСІЯ, ї, ж., псих.

Зосередження індивідом своїх переживань та зацікавлень на власному внутрішньому світі, що утрудняє встановлення контактів з іншими; протилежне екстраверсія.

Головною ознакою експресіоністичного мистецтва є інтроверсія, спрямованість на індивідуальний світ людини й розкриття специфічних психологічних станів і відчуттів (страху, жаху, відчаю) (з наук. літ.);

Інтроверсія характеризує закритість політичної культури, що полягає в прагненні її носіїв навчатися на власному досвіді, нехтуючи чужими передовими здобутками, й орієнтуватися лише на внутрішні тенденції та традиції розвитку, ідеалізувати внутрішнє духовне життя (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. інтроверсія — Зверненість свідомості і інтересів людини на себе, психологічна заглибленість у свій внутрішній світ, поглинання власними переживаннями і проблемами. І.  Словник із соціальної роботи
2. інтроверсія — інтрове́рсія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. інтроверсія — -ї, ж. Властивість особистості, що полягає в спрямованості її психічних процесів (уваги, сприймання, мислення тощо) на свій внутрішній світ.  Великий тлумачний словник сучасної мови